
Мікропластик і нанопластик: приховані загрози для клімату та здоров’я
Ще десять років тому про мікропластик (частинки менше 5 мм) говорили переважно як про проблему океанів.
Фермер звик сприймати землю як ресурс, що потребує вкладень: техніка, насіння, добрива. Але сучасні тенденції змінюють підхід — ґрунт стає місцем, де можна накопичувати й заробляти. І мова не лише про врожай, а про вуглець, який стає новою валютою світового агросектору.
Carbon farming — це система практик, які допомагають ґрунту поглинати більше вуглецю, ніж він виділяє.
Сюди входять:
Кожна тонна зафіксованого вуглецю може бути врахована та перетворена у вуглецеві кредити.
Програма уряду Австралії дозволяє фермерам отримувати вуглецеві кредити, які вони продають на біржі. Фермерське господарство Wilmot Cattle Co. завдяки змінам у сівозміні та сидератах накопичило 40 000 тонн CO₂ і отримало понад 500 000 доларів доходу.
Оливкові фермери в Андалусії почали використовувати покривні культури між рядами дерев. У 2023 році кооператив AlmaVerde заробив понад 1 млн євро, продаючи кредити на міжнародному ринку.
Сервіс Indigo Ag платить фермерам від 15 до 30 доларів за кожну тонну CO₂, яку вони фіксують у ґрунті завдяки сталим практикам.
Наші ґрунти — одні з найродючіших у світі. Це означає, що вони здатні стати гігантським банком вуглецю. Уже з’являються перші ініціативи:
📈 За оцінками експертів, потенціал українських фермерів — до 3 млрд доларів щорічно від продажу вуглецевих кредитів у перспективі 10 років.
Депозит у ґрунт — це вклад не лише у здоров’я землі, а й у фінансове майбутнє господарства.
Світ уже платить за чисте повітря, а український фермер може стати частиною цієї економіки, не втрачаючи врожаю, а навпаки — зміцнюючи свою землю.
💡 Ґрунт — це ваш банк. Почніть вкладати в нього вже сьогодні.
Ще десять років тому про мікропластик (частинки менше 5 мм) говорили переважно як про проблему океанів.
Літо 2025-го стало найскладнішим за останнє десятиліття для аграріїв півдня України. У Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та частині Одеської областей дощів не було від 40 до 50 днів поспіль, а середньодобові температури у червні–липні трималися вище +33 °C.
Ще нещодавно Україну вважали країною з достатнім запасом прісної води. Та сьогодні ми опинилися у точці, коли вода стає стратегічним ресурсом і, можливо, одним із найдефіцитніших у майбутньому