Пластик – екологічна проблема людства.

Щороку 8 мільйонів тон пластикових відходів потрапляють у море. У морі пластик не розкладається, а розбивається на менші частинки, які тварини можуть легко з‘їсти. Вчені підрахували, що кожен рік на берег виносить 4-12 мільйонів тон пластику. Предмети, знайдені на пляжі, доводять, що забруднення океану – це проблема всього світу. 

Науковці наголошують, що пластикове сміття вбиває величезну кількість птахів, морських ссавців та руйнує екосистему океану. Пластикові предмети на кшталт забутих рибальських сітей убивають дельфінів, морських черепах та інших тварин. Частинки пластику часто застрягають у горлі та травній системі жителів океану.

Пластик є найбільшою, найшкідливішою та найбільш стійкою частиною морського сміття, на яку припадає щонайменше 85 відсотків загального морського сміття. Він викликає смертельні та сублетальні ефекти у китів, тюленів, черепах, птахів і риб, а також у безхребетних, таких як двостулкові молюски, планктон, черви та корали. Наслідки включають заплутування, голодування, утоплення, розриви внутрішніх тканин, задушення та позбавлення кисню та світла, фізіологічний стрес та токсикологічну шкоду. Пластик також може змінити глобальний кругообіг вуглецю через свій вплив на планктон і первинне виробництво в морських, прісноводних і наземних системах. Сьогодні сукупні щорічні економічні втрати в результаті шкоди морській промисловості, включаючи витрати на очищення, оцінюються у 6–19 мільярдів доларів США. Оскільки ця оцінка не включає витрати на деградацію товарів і послуг екосистеми через морське сміття, вона, ймовірно, значно занижує загальні економічні втрати. Поєднання дешевого палива та неналежного збору відходів та їх переробки призвело до прогнозів, що до 2040 року очікувана маса витоку пластику в світові океани може становити 100 мільярдів доларів США. Ці цифри вказують на значні збитки для ринку та підкреслюють необхідність термінових заходів. Шляхами вирішення проблеми забруднення Світового океану є збільшення обсягів утилізації.

За підрахунками Державного об’єднання наукових і прикладних досліджень Австралії (CISRO), на дні Світового океану лежить принаймні 14 мільйонів тон частинок пластику шириною менше ніж 5 міліметрів. Це десь у 30 разів більше, ніж на океанічній поверхні. Про це йдеться в дослідженні, оприлюдненому в науковому виданні Frontiers in MarineScience. Якщо відтермінувати відбір пластику з водойми то шкідливий вплив буде збільшуватись. Нафта є основною сировиною в процесі виготовлення пластику і видобуток її не впаде, тож і виробництво товарів з неї не зменшиться. Людству негайно потрібно створювати умови для правильних заходів нейтралізації шкідливого впливу від використання пластику, не йти шляхом придумуванням заміни його на якісь інші види матеріалів. Вже всі природні матеріали і ресурси випробувані залишається тільки пластик, а той що швидко розкладається в природі пластик буде не скоро.

Оцінити кількість пластику на океанічному дні складно,принаймні з технічних причин: на глибині зростає тиск, і не всяка вимірювальна техніка здатна його витримати; крім того, туди не дістає сонячне світло, тому зробити це візуально так само не вдається.

Джастін Баретт із колегами із CISRO — урядової установи, що координує наукові дослідження в Австралії, — здійснили приблизну оцінку забруднення океанічного днапластиком. Для цього вони зібрали 51 зразок води на глибині 1,6-3 км із шести різних локацій у Великій Австралійській затокі.

Аналіз показав, що у зразках міститься у середньому 1,26 фрагмента пластику (тобто частинки діаметром 5 мм або менше) на один грам води. Це значно більше, ніж показували попередні дослідження. Екстраполювавши дані на площу днаСвітового океану, дослідники дійшли висновку, що загальна маса пластику на ньому може сягнути 14,4 мільйона тон — це десь у 30 разів більше, ніж на поверхні води. Більшість цього пластику, походить від споживацьких товарів.

Тому виходячи з цих даних є тільки один шлях – це створення механізмів відбору пластику з водоймиперероблюючи його в сировину для нафтохімії – рідкий нафтопродукт, та заведення його в елементи світової циркулярної економіки.

Пропонується створення флотилій по відбору пластику з світового океану (океанів, морів, річок, озер) переробка його в енергоресурс (рециклінг), для повторного використання рідкого нафтопродукту перероблюючи потім його в різноманітні хімічні сполуки широкого вжитку, це і паливо для автомобілів, тракторів, кораблів, літаків, це вживані різноманітні продукти нафтохімії: розчинники, сировина для виготовлення різних пластмас, гуми і т.п.

Проблема з забрудненнями екології пластиком не нова, створювались різноманітні умови для скорочення шкідливого впливу такими способами як відбір пластику в окремі дворові ємності, скорочення використання пластикових пакетів і заміною їх на пакети з пластику, що самостійно екологічно розкладається, але це тільки спроби які не несуть реальної допомоги екології і людству в цілому. На планеті потрібна ще одна галузь, така ж як і нафтодобувна, яка буде з такою ж силою і вмінням, та наполегливістю, маючи фінансовий ресурс (це може бути добровільні пожертви, але скоріш всього мабутьтільки через податки) відпрацьовувати пластики в енергоресурс для тієї ж нафтохімії.

Багато фірм на добровільних основах пробують переробляти пластики в нафтопродукт називаючи цей продукт і піролізним мастилом, і піролізним біопаливом, і патентують під різними цифровими значеннями, різноманітними розробленими самими технологіями, на своєму спроектованому обладнанні, але це тільки перші спроби вирішення екологічної трагедії на планеті. Відомі фірми такі якавстрійська OMV ReOil, англійська Recycling Technologies, та ряд інших мають значні успіхи в переробці пластику. Але їхні технології не передбачають переробку пластику без його ідентифікації, відбору, очистки. Тому пластик з морів та океанів такими методами і технологіями складно буде переробляти в великих об’ємах. 

Використовуючи наш метод переробки термічно-каталітичної деполімеризації та риформінгу, який не передбачає відбір по структурі і вмісту різних хімічних елементів, сортування на типи чи розміри, очистку від бруду та інших додаткових операцій окрім подрібнення до необхідних розмірів. Обладнання яке ми використовуємо легко монтується та демонтується на об’єктах переробки, може експлуатуватись на рухомих об’єктах таких як кораблі. Це дозволяє монтувати його на кораблях і вести переробку пластику на місцях збору, в рідку фракцію, яку легко транспортувати танкерами на нафтопереробні заводи скорочуючи операції і реально запускати механізми циркулярної економіки, скорочуючи негативний вплив на екологію зменшенням викидів парникових газів спалюючи його, та підвищуючи економічний ефект від повторного використання нафтопродукту з пластику. До цього пластик могли збирати, кораблями повертати на берег для подальшої переробки, транспортуючи з пластиком повітря.Не маючи такої технології як наша, що є економічно не вигідним, та не може конкурувати з методами переробки на місці збору, а не перевозити повітря разом з пластиком в трюмах корабля.

Наше бачення по ефективному скороченню шкоди від негативного впливу на екологію на морях і в океанах – це флотилії які будуть збирати, подрібнювати та переробляти пластик в речовину з якої був виготовлений цей пластик – рідкий нафтопродукт, який має стійкий та довгий термін зберігання. Цю речовину (рідкий нафтопродукт) переробляти на материкових нафтопереробних підприємствах для отримання хімічних речовин різноманітного призначення, а також як паливо – бензин, дизель мазут і т.п.

Це може створити умови по скороченню впливу на екологію, зменшення викидів СО2.