
Мікропластик і нанопластик: приховані загрози для клімату та здоров’я
Ще десять років тому про мікропластик (частинки менше 5 мм) говорили переважно як про проблему океанів.
Колись мода була як закоханість у токсичного хлопця: яскрава, захоплива і абсолютно руйнівна. Кожна нова колекція — як чергове зізнання в коханні, після якого планета отримувала ще одну порцію мікропластику в легені.
Але щось змінилося. В моду ввірвалася «екологічність» — як нова фатальна коханка, у вінку з конопель і з торбинкою з органічної бавовни.
Slow fashion — це повільна мода для тих, хто втомився від гардеробів на стероїдах. Менше колекцій, більше сенсу. Бренди типу Patagonia, Reformation або українські локальні герої, як Framiore, не просто шиють речі — вони вплітають у них етику. Вони кажуть: носи, ремонтуй, передавай, і тільки потім — купуй нове.
Веганська шкіра звучить благородно, поки не дізнаєшся, що більшість із них — це поліуретан. Тобто нафтопродукт, який у кращому випадку розкладеться через пару сотень років. Але є й прориви — шкіра з грибів (Mylo), ананасів (Piñatex), або кактусів (Desserto). І ці кактуси не колються, тільки тішать.
Сорочка з конопель, сукня з водоростей, футболка з перероблених кавових зерен. Це не меню нового хіпстер-кафе, а реальність стійкої моди. Такі тканини не тільки не шкодять, а й можуть бути компостом. В буквальному сенсі.
Коли нове — це перешите старе. Апсайклінг — як некромантія моди: беремо стару сорочку, додаємо фантазії, і вуаля — нове життя. Так працюють бренди на кшталт Eileen Fisher або українські OLDNEW. Це вже не просто екологічно, це — протест проти масового споживання.
Так, стійка мода — це красиво. Але поки ти читаєш цей текст, хтось на іншому боці планети випускає лімітовану «еко»-лінійку, щоб прикрити щоденне спалювання залишків минулої колекції. Greenwashing — це як макіяж на зомбі: зверху блищить, а всередині — гниль.
Висновок? Мода змінюється. Повільно. Болісно. Але змінюється. І в цій боротьбі кожна покупка — як бюлетень на виборах за майбутнє планети. Або ти голосуєш за компостну сукню, або за черговий пакет з Zara, який переживе тебе на сто років.
Тож обирай. І пам’ятай: твій стиль — це твій активізм.
Ще десять років тому про мікропластик (частинки менше 5 мм) говорили переважно як про проблему океанів.
Літо 2025-го стало найскладнішим за останнє десятиліття для аграріїв півдня України. У Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та частині Одеської областей дощів не було від 40 до 50 днів поспіль, а середньодобові температури у червні–липні трималися вище +33 °C.
Ще нещодавно Україну вважали країною з достатнім запасом прісної води. Та сьогодні ми опинилися у точці, коли вода стає стратегічним ресурсом і, можливо, одним із найдефіцитніших у майбутньому