
Мікропластик і нанопластик: приховані загрози для клімату та здоров’я
Ще десять років тому про мікропластик (частинки менше 5 мм) говорили переважно як про проблему океанів.
У світі, де кожен третій банер кричить “еко!”, споживач більше не вірить словам. Він хоче бачити. Відчувати. Вливатися. І саме тут починається іммерсивний маркетинг.
Іммерсивний маркетинг — це занурення. Це коли клієнт не просто чує про бренд, а живе його історією. У форматі виставки, AR-досвіду, pop-up інсталяції чи навіть віртуального фермерського поля — головне, аби він став учасником, а не глядачем.
І саме через такі глибокі емоційні взаємодії найкраще доносити екологічні цінності.
Фраза “наш одяг виготовлений з перероблених пляшок” — це факт.
А от коли ти одягаєш VR-окуляри і бачиш, як пляшка з океану перетворюється на футболку — це вже досвід, який чіпляє.
Якщо людина саджає дерево на інтерактивній виставці — вона не просто відвідувач, вона частина змін. А отже — лояльніша до бренду, що дав цей досвід.
Нейромаркетинг давно довів: досвід, який викликав емоцію, запам’ятовується в десятки разів краще, ніж рекламне повідомлення. Іммерсив — це пам’ять з дотиком, звуком і запахом.
Бо іммерсив — це не про продаж. Це про відчуття залученості. А залученість — це довіра, дія і готовність платити більше.
Люди не купують футболку, зроблену з пластикової пляшки.
Вони купують відчуття, що врятували шматочок океану.
Ще десять років тому про мікропластик (частинки менше 5 мм) говорили переважно як про проблему океанів.
Літо 2025-го стало найскладнішим за останнє десятиліття для аграріїв півдня України. У Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та частині Одеської областей дощів не було від 40 до 50 днів поспіль, а середньодобові температури у червні–липні трималися вище +33 °C.
Ще нещодавно Україну вважали країною з достатнім запасом прісної води. Та сьогодні ми опинилися у точці, коли вода стає стратегічним ресурсом і, можливо, одним із найдефіцитніших у майбутньому