
Мікропластик і нанопластик: приховані загрози для клімату та здоров’я
Ще десять років тому про мікропластик (частинки менше 5 мм) говорили переважно як про проблему океанів.
Це не якась екзотична бактерія з наукової фантастики. Acinetobacter baumannii — звичайний мікроорганізм, що мешкає в ґрунті, воді, навіть на шкірі. Але в умовах поранення, відкритих ран, госпіталів і війни — це один із найнебезпечніших ворогів.
Його ще називають:
Acinetobacter baumannii викликає:
💉 У військових, поранених на полі бою, ризик зараження A. baumannii — надзвичайно високий. За даними деяких досліджень, до 36% пацієнтів отримують антибіотики ще до виявлення збудника — що сприяє розвитку стійкості.
Ця бактерія — король адаптації:
І найгірше: вона виживає на сухих поверхнях тижнями. Її складно вивести навіть у стерильних умовах шпиталю.
🔹 Комбінації антибіотиків — наприклад, колістин + меропенем, але ефективність падає.
🔹 Фаготерапія — використання бактеріофагів, але це складно, дорого і непередбачувано.
🔹 Антисептики та ізоляція — працює лише як превентивний захід.
🔹 Нові молекули — ключовий напрямок.
Науковці з Інституту нанотехнологій та органічних продуктів «Авелайф» спільно з Інститутом мікробіології ім. Мечникова розробили нові гетероциклічні сполуки, які демонструють вражаючі результати проти A. baumannii.
🔹 Патенти вже подані, зокрема на міжнародному рівні;
🔹 Ведуться переговори з українськими виробниками (Юрія-Фарм, Фармак);
🔹 Планується доклінічне тестування і подальший перехід до клінічної фази.
Acinetobacter baumannii — це не просто бактерія. Це виклик для медицини, фармацевтики й обороноздатності країни. Але вітчизняна наука дає серйозну відповідь.
🔬 Якщо “іракський жах” — це символ біологічної загрози XXI століття, то нові гетероцикли з українських лабораторій — це шанс її зупинити.
Ще десять років тому про мікропластик (частинки менше 5 мм) говорили переважно як про проблему океанів.
Літо 2025-го стало найскладнішим за останнє десятиліття для аграріїв півдня України. У Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та частині Одеської областей дощів не було від 40 до 50 днів поспіль, а середньодобові температури у червні–липні трималися вище +33 °C.
Ще нещодавно Україну вважали країною з достатнім запасом прісної води. Та сьогодні ми опинилися у точці, коли вода стає стратегічним ресурсом і, можливо, одним із найдефіцитніших у майбутньому