Раз на кілька років у медичній хімії з’являється дослідник, чия робота вибивається із загального потоку не масштабом фінансування, а самою логікою підходу. Український професор Анатолій Демченко з Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя — саме такий випадок. Тридцять із гаком років він працює з одним і тим самим класом речовин — азотовмісними гетероциклами — і перевіряє їх одразу у двох напрямках: проти вірусів і проти пухлинних клітин. Я розібрав цей масив досліджень, щоб зрозуміти, наскільки серйозно варто сприймати заявлені результати.
Ідея, що одна молекула працює і як противірусний, і як протипухлинний агент, звучить як маркетинговий хід. Насправді механізм цілком раціональний. Вірусна реплікація і поділ ракової клітини спираються на структурно схожі білки-мішені — полімерази, кінази, топоізомерази. Молекула, що блокує таку мішень у вірусу, з непоганою ймовірністю зачепить її аналог і в пухлинній клітині. У фармхімії це називають dual action, і Демченко далеко не перший, хто на це натрапив — подібна логіка простежується, наприклад, у похідних акридину чи хінолону. Але у нього ця логіка застосована послідовно, десятиліттями, до одних і тих самих каркасів — триазину, триазолу, індолізину.
Тут є за що зачепитися фактично. Ще наприкінці 80-х Анатолій Демченко разом із професором Олександром Красовським отримав авторське свідоцтво на сполуку з активністю проти вірусу Коксакі В4. Пізніше, у співавторстві з професором Володимиром Суховєєвим, з’явилися десятки українських патентів на речовини проти грипу H1N1 і H3N2, аренавірусу Такарибе, вірусу жовтої лихоманки. Це не свіжа хайпова тема — це той рідкісний випадок, коли заявлена експертиза підтверджується документами за десятки років до COVID-19.
Коли навесні 2020 року з’явилися перші наукові дані про SARS-CoV-2, дослідницька група оперативно запропонувала перевірити накопичений протягом багатьох років архів синтезованих сполук щодо нового вірусу. Такий підхід дав змогу не розпочинати пошук потенційно активних речовин з нуля, а використати вже сформовану наукову базу та перевірені хімічні платформи. За результатами досліджень, проведених у вірусологічних центрах США, окремі сполуки продемонстрували здатність пригнічувати активність вірусу в наномолярних концентраціях, що є вагомим результатом для початкової стадії лабораторного скринінгу та свідчить про перспективність подальшої розробки.
На основі отриманих результатів було подано міжнародну патентну заявку WO2024151953A1, яка юридично закріпила пріоритет розробників щодо нового класу потенційно противірусних сполук. Ця заявка не є реєстрацією готового препарату і не замінює доклінічних та клінічних випробувань, однак вона підтверджує наявність науково обґрунтованої технологічної основи для створення нового лікарського засобу. Цінність розробки полягає саме у своєчасному виявленні перспективних молекул, їхній високій активності на етапі первинного тестування та можливості подальшого цілеспрямованого вдосконалення. За умови підтвердження безпечності, ефективності, фармакокінетичних властивостей і належного терапевтичного профілю ці сполуки можуть стати основою повноцінного противірусного лікарського засобу.
Окремо варто відзначити рецензовану публікацію 2023 року в European Journal of Medicinal Chemistry — там описані нові 6-арил-3-R-аміно-1,2,4-триазин-5(4H)-они з активністю проти вірусу жовтої лихоманки при низькій цитотоксичності. А дані 2026 року за похідними 2-аміно-3-бензоїл-N-індолізин-1-карбоксаміду показують активність проти штамів грипу А — California H1N1 і Brisbane H3N2. Це вже не одиничний випадок, а стійка серія результатів у авторитетному журналі.
У онкологічній частині програми найцікавіший результат — робота з ариламідами тетрагідро-діазациклопента-азулен-карбонової кислоти проти лінії PC-3, тобто гормонорезистентного раку простати. Це одна з найважчих ніш в онкоурології: коли пухлина перестає відповідати на антиандрогенну терапію, у клінічній практиці бракує саме негормональних альтернатив. Те, що дослідження ведеться у партнерстві з Національним інститутом раку США (NCI) через відкриту програму скринінгу NCI-60, додає ваги — це означає, що сполуки пройшли незалежну перевірку на панелі з 60 клітинних ліній, а не лише на власному обладнанні автора.
Додатково зареєстровані патенти України на похідні триазолу (№115644) та триазину з активністю проти лінії раку молочної залози MDA-MB-468 — це вже менш висвітлена, але цілком документована частина роботи.
| Хімічний каркас | Мішень / вірус, лінія | Стадія розробки |
|---|---|---|
| Триазин-5(4H)-они | Вірус жовтої лихоманки | In vitro, публікація 2023 |
| Індолізин-карбоксаміди | Грип A (H1N1, H3N2) | In vitro, дані 2026 |
| Коронавірусна серія сполук | SARS-CoV-2 | Патентна заявка WO2024151953A1 |
| Тетрагідро-діазациклопента-азулени | Рак простати PC-3 | Скринінг NCI |
| Похідні триазолу (пат. №115644) | Пухлинні клітини, широкий спектр | Патент України |
WO2024151953A1 підтверджує міжнародну патентну публікацію розробки азотовмісних гетероциклічних сполук, призначених для потенційного лікування COVID-19 та інших коронавірусних інфекцій. Це засвідчує, що відповідний клас сполук був отриманий і пройшов лабораторні дослідження. Юридично зафіксований пріоритет розробки. Винахідники міжнародної заявки: Anatolii Demchenko, Eugene Stavtsev, Sergii Demchenko. Дата пріоритету: 15 січня 2023 року. Дата подання міжнародної заявки: 12 січня 2024 року. Дата публікації: 18 липня 2024 року. Номер міжнародної заявки: PCT/US2024/011398. Ця заявка продовжила процедуру у США під номером US20260076973A1.
Для офіційного визнання відповідної сполуки повноцінним лікарським засобом необхідно пройти значно ширший комплекс досліджень і регуляторних процедур. Насамперед мають бути проведені подальші доклінічні випробування, включно з оцінкою токсичності, безпечності, фармакокінетики, можливих побічних ефектів і допустимого дозування. А далі – клінічні випробування за участю людей, під час яких послідовно підтверджуються її безпечність, терапевтична ефективність, оптимальна схема застосування та співвідношення очікуваної користі й потенційних ризиків.
Азотовмісні гетероциклічні структури, зокрема триазини, триазоли та індолізини, становлять основу багатьох напрямів цих досліджень. Завдяки своїй просторовій та електронній будові вони можуть імітувати окремі фрагменти природних субстратів ферментів і взаємодіяти з активними центрами як вірусних, так і клітинних білків-мішеней.
Концепція подвійної дії, або dual action, застосована в роботах Анатолія Демченка, використовується також іншими науковими групами. Особливість його наукової школи полягає у тривалості, системності та послідовності досліджень: протягом понад тридцяти років одна лабораторія вивчає споріднені молекулярні каркаси та їхню дію на різні біологічні мішені.
Найближчим до можливого практичного застосування є протипухлинний напрям, пов’язаний із клітинною лінією PC-3. Відповідні результати мають найбільш ґрунтовну документальну базу, пройшли перевірку в незалежних дослідницьких центрах у межах програми NCI-60 та були представлені у публікації 2023 року в журналі European Journal of Medicinal Chemistry. Коронавірусний напрям має значний науковий та інформаційний резонанс, проте наразі перебуває на більш ранній стадії розробки.
Як оцінити біопрепарат до масштабування: польові дані, стабільність результату, витрати на гектар і критерії економічної виправданості без універсальних обіцянок.
Для агрохолдингу питання перероблення відходів рідко зводиться до вибору «екологічної» установки. Потрібно зіставити склад потоку, логістику, енергію, збут продукту й дозвільні ризики. Терміни деполімеризація відходів…
Як стан ґрунту впливає на реакцію поля на посуху, що перевірити під час польової діагностики та як обирати рішення для збереження вологи без універсальних схем.
