Ожиріння давно перестало бути лише наслідком «неправильного способу життя». Сьогодні воно розглядається як хронічне, рецидивуюче захворювання, що формується під впливом біологічних, поведінкових, соціальних та середовищних чинників. У ХХІ столітті ожиріння стало однією з ключових загроз для систем громадського здоров’я у світі.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у 2022 році понад 890 мільйонів дорослих у світі жили з ожирінням. Це захворювання суттєво підвищує ризик розвитку серцево-судинних хвороб, цукрового діабету 2 типу, деяких онкологічних захворювань та знижує тривалість і якість життя. Окрім медичних наслідків, ожиріння створює значний економічний тиск на національні системи охорони здоров’я.
Ця стаття базується на оглядовому аналізі сучасних наукових публікацій, присвячених епідеміології, патогенезу, профілактиці та лікуванню ожиріння. У фокусі — не лише клінічні аспекти, а й значення проблеми для громадського здоров’я та державної політики.
До аналізу включено наукові роботи 2005–2025 років, а також стратегічні та рекомендаційні документи Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Поширеність ожиріння у світі понад удвічі зросла з 1990 року. Особливо стрімке зростання спостерігається у країнах із низьким та середнім рівнем доходу. Це пов’язано з:
Таким чином, ожиріння перестає бути «хворобою достатку» і стає універсальним соціальним викликом.
Сучасна наука розглядає жирову тканину не як пасивне депо енергії, а як активний ендокринний орган. Вона виробляє адипокіни, гормони та прозапальні медіатори, які впливають на метаболізм усього організму.
До ключових механізмів розвитку ожиріння належать:
Це пояснює, чому прості рекомендації «їсти менше і більше рухатися» часто виявляються неефективними у довгостроковій перспективі.
За останнє десятиліття лікування ожиріння зазнало суттєвого прогресу. Особливу увагу привертають препарати нового покоління:
Ці препарати демонструють безпрецедентні результати зі зниження маси тіла та покращення метаболічних показників, змінюючи підхід до медикаментозного лікування ожиріння.
Для пацієнтів із тяжкими формами ожиріння баріатрична хірургія залишається найефективнішим методом лікування. Вона забезпечує не лише стійке зниження маси тіла, а й тривалі метаболічні переваги, включно з ремісією діабету 2 типу.
Жодна терапія не здатна самостійно зупинити епідемію ожиріння без популяційних профілактичних заходів. Серед ключових стратегій, рекомендованих ВООЗ:
Ожиріння — це не лише індивідуальний вибір, а результат середовища, у якому живе людина.
Поєднання біомедичних інновацій і ефективної політики громадського здоров’я створює реальний шанс зменшити тягар ожиріння. Водночас залишаються критичні питання:
Без системних рішень ці фактори можуть обмежити потенційний ефект навіть найефективніших інтервенцій.
Матеріал має оглядовий характер і базується на наративному синтезі даних, що створює ризик публікаційної упередженості. Подальші систематичні огляди та метааналізи необхідні для формування більш жорстких доказових рекомендацій.
Ожиріння є складним, багаторівневим викликом для громадського здоров’я. Ефективна відповідь на нього можлива лише за умови інтеграції профілактичної політики, сучасної фармакотерапії та хірургічних методів лікування.
Без комплексного підходу ожиріння й надалі залишатиметься однією з ключових загроз здоров’ю населення у ХХІ столітті.
Lyevda T.V., Gyhko A.P., Vygovskyy V.E., [Yarosh О.К.]
Аналіз економіки інвестицій в органічне землеробство на 2026 рік: оцінка ризиків, нові фінансові інструменти, зміни в регуляторній політиці
Як CBAM змінює експорт, собівартість і конкурентоспроможність промислових компаній Східної Європи у 2026 році
Чому стратегія «купити дешевше» більше не працює у фармацевтиці. Аналіз прихованих витрат, ризиків і нової логіки управління маржою у 2026 році.
