
Мікропластик і нанопластик: приховані загрози для клімату та здоров’я
Ще десять років тому про мікропластик (частинки менше 5 мм) говорили переважно як про проблему океанів.
Сучасна цивілізація стикається з викликами виснаження природних ресурсів, ерозії, деградації ґрунтів та втрати біорізноманіття. В нашому випадку обтяжено військовими ураженнями. Для гармонійного співіснування людини та природи необхідний принципово новий підхід до взаємодії з довкіллям. Екосистемний підхід передбачає створення самодостатніх, безвідходних біосистем, що підтримують здоров’я екосфери, забезпечуючи потреби людей. Ця концепція базується на інтеграції природних біоценозів із симбіотичними до природи містами та застосуванні синтропічного підходу для сталого розвитку.
Комплексні деревно-чагарникові екосистеми відіграють ключову роль у підтримці водного балансу, збереженні ґрунтів та створенні сприятливого мікроклімату, з одночасним вирощуванням плодів та ягід, що включаютьпоєднані між собою:
Степо-польові екосистеми відновлюють родючість ґрунтів та є джерелом кормової бази для запилювачів:
Раціональне ведення тваринництва, що підтримує екологічну рівновагу:
Взаємопов’язані водні екосистеми як невід’ємна частина екологічного балансу:
Основою концепції є міста, що гармонійно взаємодіють з біосферою:
Синтропія – це принцип відновлення екосистем через розумне планування взаємозв’язків:
Саме такий екосистемний підхід створює можливість для формування сталих агро-аква-біоценозів, що не лише забезпечують людину всіма необхідними ресурсами, а й гармонізують взаємовідносини між урбанізованими зонами та природним середовищем. Це майбутнє, де міста не протистоять природі, а інтегруються в неї, забезпечуючи замкнені цикли виробництва та життя на реальному шляху до справжньої пермакультурної цивілізації!.
Ще десять років тому про мікропластик (частинки менше 5 мм) говорили переважно як про проблему океанів.
Літо 2025-го стало найскладнішим за останнє десятиліття для аграріїв півдня України. У Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та частині Одеської областей дощів не було від 40 до 50 днів поспіль, а середньодобові температури у червні–липні трималися вище +33 °C.
Ще нещодавно Україну вважали країною з достатнім запасом прісної води. Та сьогодні ми опинилися у точці, коли вода стає стратегічним ресурсом і, можливо, одним із найдефіцитніших у майбутньому