Від фундаментальних досліджень глауконіту у технологіях відновлення ґрунту й очищення води до системи GREENODIN–AVELIFE
Від дослідження властивостей мінералу — до керування екосистемою
Ю.Б. КОЗУБ, Тимур ЛЄВДА
Історія практичного застосування глауконіту добре показує, як фундаментальне дослідження природного мінералу може поступово перерости у значно ширшу технологічну концепцію.
На першому етапі перед дослідником стоїть відносно просте питання: що здатен поглинати глауконіт?
Далі виникають складніші: наскільки міцно зв’язується забруднювач, чи може він повторно десорбуватися, як мінерал поводиться у ґрунті, що відбувається з ним у контакті з органічною речовиною, водою і мікроорганізмами, чи можна одночасно зменшувати екологічний ризик та відновлювати родючість?
Саме ця послідовність привела нас від дослідження природних глауконітових порід до концепції GREENODIN–AVELIFE, в якій мінеральна сорбція є не кінцевою метою, а одним із початкових етапів керованого відновлення системи:
МІНЕРАЛ → СОРБЦІЯ ТА ІОННИЙ ОБМІН → ОРГАНО-МІНЕРАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ → МІКРОБІОТА → РИЗОСФЕРА / БІОПЛІВКА → РОСЛИНА → ҐРУНТ І ВОДА → ЛАБОРАТОРНИЙ КОНТРОЛЬ.
Ця стаття підсумовує попередні матеріали серії та одночасно формулює наукову гіпотезу наступного рівня: чи можна використати природні властивості глауконіту як фундамент для створення функціональної органо-мінерально-біологічної системи відновлення ґрунту і води?
1. Початок: глауконіт як природний сорбент
Одним із ранніх напрямів наших досліджень була проблема територій багаторічного складування непридатних та заборонених пестицидів.
Такі об’єкти становлять небезпеку не лише через безпосередню присутність токсичних речовин. Пестициди можуть переходити у водну фазу, мігрувати по ґрунтовому профілю і створювати ризик забруднення поверхневих та підземних вод.
Саме тому була поставлена задача перевірити можливість використання доступного природного матеріалу як геохімічного сорбційного бар’єра.
Для експериментів Ю.Б. Козуба та Ю.І. Федоришина використовувалися незбагачені й неактивовані кварц-глауконітові піски родовища «Адамівка II», які містили до 40% глауконіту; розмір частинок становив менше 0,5 мм.
Досліджували модельні водні розчини дев’яти пестицидних препаратів: ДДТ, ГХЦГ, ТІЛТ, Байтан, Хлорофос, ДДВФ, Актелік, Децис та Цимбуш. До одного літра розчину вносили 10, 50 або 100 г глауконітової породи; після п’яти хвилин перемішування і 24 годин контакту визначали залишкові концентрації хроматографічно.
Результат принципово важливий не тільки через високі значення поглинання, а через те, що один природний матеріал продемонстрував різну, але виражену взаємодію з цілим рядом органічних забруднювачів.
Таблиця 1. Максимальна сорбція пестицидів у власних модельних дослідженнях
Пестицид
Максимальне зафіксоване поглинання, %
Джерело: експериментальні дані Ю.Б. Козуба та Ю.І. Федоришина; показники наведено для конкретних модельних умов досліду.
На підставі цих досліджень авторами було зроблено висновок про перспективність природних глауконітових порід для локалізації залишкових концентрацій пестицидів на забруднених територіях; окремо відзначалася можливість використання природної суміші без попереднього збагачення й активації.
Однак сьогодні ми формулювали б висновок точніше: дослідження підтверджує сорбційний потенціал, але не доводить повної хімічної деструкції пестицидів і не дозволяє автоматично переносити лабораторні відсотки на реальний польовий ґрунт.
Саме це уточнення стало важливим для подальшого розвитку технології.
2. Від пестицидів — до радіонуклідів, металів та інших іонів
Глауконіт цікавий тим, що його сорбційна функція не обмежується одним класом речовин.
У роботі Ю.Б. Козуба, О.І. Матковського, А.Ю. Сеньковського та Ю.І. Федоришина «Глауконіти Поділля — сорбенти радіонуклідів» досліджувався ще один напрям використання природної мінеральної сировини. Посилання на цю роботу міститься і в бібліографії переданого дослідження.
Через два десятиліття близький напрям отримав сучасне міжнародне підтвердження. У Applied Geochemistry було показано високу селективність глауконітових пісків до ^137Cs; автори розглядали їх як потенційний додатковий сорбційний бар’єр для радіоцезію. Подальші колонкові експерименти показали, що сорбція відбувається достатньо швидко навіть при екологічно релевантних потоках води. (ScienceDirect)
Ще раніше в Environment International досліджувалося видалення природним глауконітом амонію, Pb, Zn та Cd. Для амонію основним механізмом був іонний обмін, тоді як у видаленні металів брали участь і іонний обмін, і адсорбція. (ScienceDirect)
Franus, Bandura і Madej у журналі Minerals також підтвердили ефективність природного глауконіту у вилученні важких металів із водних розчинів у статичних і динамічних системах. (MDPI)
Виникає вже інше розуміння глауконіту:
це не «сорбент конкретного пестициду», а природна реакційна мінеральна фаза, поведінка якої залежить від складу мінералу, pH, концентрації, іонного середовища і природи забруднювача.
3. Наступний крок: глауконіт працює не лише із забрудненням
Традиційна логіка очищення виглядає просто:
забруднювач + сорбент → зв’язаний забруднювач.
Але для ґрунту цього недостатньо.
Після сорбції нам залишається матеріал, що повинен існувати в екосистемі роками. Саме тому виникає питання: що ще робить глауконіт після виконання сорбційної функції?
Сучасні агрономічні дослідження дають важливу відповідь.
Rudmin та співавтори у польовому досліді з твердою пшеницею показали, що глауконітова сировина зазнає структурно-хімічних змін безпосередньо у ґрунті; протягом одного сезону вміст K₂O у досліджуваному глауконіті зменшився приблизно на 24%. Автори інтерпретують глауконіт як потенційне повільнодіюче калійне добриво. (ScienceDirect)
У дворічному польовому дослідженні з вівсом одноразове внесення 200 г/м² глауконітового матеріалу, еквівалентне 2 т/га, продовжувало впливати на ґрунт і рослини у другому сезоні. Автори спостерігали поступове збільшення концентрацій K, P, амонійного N, Ca та Mg і кращий розвиток рослин порівняно з контролем. (MDPI)
Огляд Dasi, Rudmin і Banerjee 2024 року в Applied Clay Science систематизує сучасні дослідження глауконіту в агрономії та розглядає його не лише як джерело калію, а як перспективну сировину для ґрунтового відновлення та складніших композиційних добрив. Ця публікація індексується у Scopus та Web of Science. (ScienceDirect)
Таким чином, формується принципово інша модель:
сорбент → мінеральна матриця → повільне вивільнення елементів → довготривала взаємодія з ґрунтом.
4. Чому саме тут виникає GREENODIN
Логіка GREENODIN полягає не в тому, щоб оголосити глауконіт універсальним засобом вирішення всіх ґрунтових проблем.
Навпаки.
Окремий мінерал має свої сильні функції, але повноцінний ґрунт формується взаємодією мінеральної частини, органічної речовини, води, газової фази, мікроорганізмів та коренів рослин.
Саме тому GREENODIN розвивається як органо-мінеральна система.
Наукове пояснення такого підходу добре узгоджується із сучасним уявленням про мінерально-органічний інтерфейс. У великому огляді Kleber та співавторів у Nature Reviews Earth & Environment показано, що поверхня мінералу не є пасивним «сховищем» органічної речовини. На ній відбуваються сорбція, окисно-відновні реакції, каталіз та формування специфічних мікросередовищ для мікробних угруповань. Автори прямо застерігають від розуміння сорбції як кінцевої точки: після прикріплення до мінеральної поверхні органічні речовини можуть продовжувати трансформуватися. (Nature)
Звідси випливає один із фундаментальних принципів системи GREENODIN–AVELIFE:
сорбція повинна створювати умови для наступного процесу, а не зупиняти технологію.
5. GREENODIN — фізико-хімічний рівень системи
У пропонованій нами моделі GREENODIN виконує насамперед функцію керованої органо-мінеральної матриці.
Залежно від конкретної рецептури та задачі до її функціональних складових можуть належати глауконіт, інші кремнійвмісні мінерали, органічна сировина, гумінові компоненти та вуглецеві матеріали.
Глауконіт у такій системі може забезпечувати:
- сорбційні поверхні;
- іонний обмін;
- взаємодію з амонійними та металевими катіонами;
- потенційне обмеження рухливості частини органічних забруднювачів;
- поступове вивільнення структурного калію;
- мінеральну основу для органо-мінеральних взаємодій.
Сучасні роботи показують, що технологічна модифікація глауконіту може розширювати ці можливості. Наприклад, механічна активація сумішей глауконіту з сечовиною дозволила отримувати композиції з ознаками повільного вивільнення азоту. (ScienceDirect)
Отже, перспективний напрям GREENODIN — не тільки добір рецептури за хімічним складом, а інженерія самої гранули і її мікросередовища.
6. AVELIFE — біологічний рівень
Після фізико-хімічної стабілізації середовища виникає інша задача: повернути системі біологічну функцію.
Саме тут логічно включається AVELIFE.
Але важливо розмежувати два різні завдання.
Для органічних забруднювачів — пестицидів і нафтопродуктів — мікроорганізми потенційно можуть здійснювати біодеградацію, тобто хімічно перетворювати молекулу.
Для металів таке поняття неприйнятне: Pb, Cd, Zn, Cu чи Cr неможливо «розкласти», оскільки це хімічні елементи. Мікробіота може лише змінювати ступінь окиснення, сприяти осадженню, біосорбції або зміні рухливості. Огляд Bolan та співавторів у Journal of Hazardous Materials прямо наголошує, що метали і металоїди, на відміну від органічних речовин, не піддаються мікробній чи хімічній деградації. (PubMed)
Для нафтопродуктів, навпаки, систематичний огляд у Chemosphere визначає мікробні системи як один із центральних інструментів біоремедіації нафтових забруднень. (ScienceDirect)
Тому AVELIFE у майбутній ремедіаційній технології повинен бути не одним універсальним мікробіологічним препаратом «від усього», а платформою, в якій функціональний консорціум підбирається під конкретну задачу.
7. Що об'єднує GREENODIN та AVELIFE
Якщо розглядати два компоненти окремо, отримаємо мінеральний препарат і біопрепарат.
Але їх потенційна цінність полягає саме у послідовності.
Таблиця 2. Функціональний поділ GREENODIN–AVELIFE
| Стадія | Основна задача | Потенційний модуль |
|---|---|---|
| 1 | Діагностика забруднення | Лабораторія |
| 2 | Локалізація і зменшення міграції | GREENODIN / спеціальна сорбційна композиція |
| 3 | Регулювання біодоступності | Мінерально-органічна матриця |
| 4 | Біодеградація органічних забруднювачів | AVELIFE / спеціалізований консорціум |
| 5 | Відновлення біогеохімічних циклів | AVELIFE + органічна матриця |
| 6 | Формування ризосфери або біоплівки | Рослини + мікробіота |
| 7 | Відновлення рослинного покриву | Фіторемедіація / агрофітоценоз |
| 8 | Перевірка результату | Хімічний + біологічний контроль |
| 9 | Корекція | Повторний цикл за потреби |
Таким чином, у системі GREENODIN–AVELIFE:
GREENODIN не повинен замінювати мікробіологію, а AVELIFE не повинен замінювати сорбційну та мінеральну частину.
Їх функції різні, але можуть бути технологічно пов’язаними.
8. Три класи забруднення — три маршрути
Одна з найважливіших тез усієї серії полягає в тому, що не можна застосовувати однакову модель ремедіації до пестициду, нафти і свинцю.
Таблиця 3. Як повинна змінюватися система залежно від забруднювача
| Етап | Пестициди | Нафтопродукти | Важкі метали |
|---|---|---|---|
| Початкове завдання | Обмежити міграцію | Локалізувати вільну та розчинену фази | Зменшити рухливість |
| GREENODIN | Сорбція / контроль десорбції | Після аварійного збору — стабілізація ґрунту і часткова сорбція | Іонний обмін / сорбція / стабілізація |
| Біодоступність | Потрібна для деструкторів, але без вимивання | Може керовано підвищуватися | Переважно зменшується |
| AVELIFE | Біодеградація відповідним консорціумом | Деструкція вуглеводнів | Біосорбція / трансформація, але не деструкція металу |
| Рослина | Ризодеградація | Ризоремедіація | Фітостабілізація або фітоекстракція |
| Фініш | Пестицид + метаболіти нижче безпечного рівня | TPH/PAH/BTEX + відсутність фітотоксичності | Стабільна низька біодоступність або фізичне вилучення |
Це означає, що GREENODIN–AVELIFE слід розвивати як модульну систему, а не один універсальний рецепт.
9. Від ґрунту — до води
Другий принциповий крок — перестати відокремлювати забруднений ґрунт від забрудненої водойми.
Для природи вони є частинами одного гідрологічного циклу.
Опади переносять розчинені речовини по ґрунтовому профілю. Дренаж і підземні води транспортують їх у водойми. Частина забруднення сорбується донними відкладами, які з часом можуть ставати вторинним джерелом.
Тому технологія повинна охоплювати:
джерело → ґрунт → ґрунтову воду → поверхневу воду → донні відкладення → біоту.
Саме тут глауконіт може отримати ще одну форму застосування — не лише як компонент ґрунтового препарату, а як реактивний фільтрувальний субстрат.
Міжнародні дослідження природного глауконіту вже проводилися не тільки в batch-системах, а й у колонках, тобто в умовах проходження води крізь мінеральний матеріал. Це показано як для металів та амонію, так і для радіоцезію. (ScienceDirect)
Практично це відкриває декілька напрямів:
- фільтраційні траншеї;
- реактивні бар’єри;
- фільтрувальні касети;
- мінеральні шари constructed wetlands;
- комбіновані мінерально-біологічні біофільтри.
10. Вода потребує не просто сорбенту, а екосистемного реактора
В очищенні води особливо добре видно, чому одного сорбційного механізму недостатньо.
Сучасні constructed wetlands — штучно створені водно-болотні системи — використовують одночасно:
- осадження;
- фільтрацію;
- сорбцію субстратом;
- мікробні процеси;
- рослини;
- біоплівки;
- окисно-відновні реакції.
Глобальний огляд у Nature Reviews Earth & Environment, який узагальнив дані 335 польових constructed wetlands, показує, що саме гібридні системи є найефективнішими: медіанна ефективність видалення становила близько 76% органічної речовини, 63% загального азоту і 72% загального фосфору. Результат сильно залежить від субстрату, рослин, температури, гідравлічного часу утримування та навантаження. (Nature)
Ці числа не є показниками GREENODIN або AVELIFE.
Але вони підтверджують принцип системної інтеграції, який ми пропонуємо:
СУБСТРАТ + МІКРОБІОТА + РОСЛИНА + ГІДРАВЛІКА > ОКРЕМИЙ СОРБЕНТ.
Саме так може виглядати водний напрям системи GREENODIN–AVELIFE.
11. Від глауконіту до мінерально-органічно-біологічного фільтра
Якщо розвивати ідею далі, у водоймах можна створювати багатошарову систему:
- Механічний етап
Видалення завислих речовин, вільної нафти, сміття. - Мінеральний етап
Глауконіт або спеціально сформована мінеральна композиція взаємодіє з розчиненою фазою забруднення. - Органічно-вуглецевий етап
Біочар або інша пориста вуглецева матриця збільшує сорбційну поверхню. - Біологічний етап
На поверхнях формується активна біоплівка AVELIFE або цільового мікробного консорціуму. - Рослинний етап
Макрофіти та прибережна рослинність формують кореневу зону, стабілізують субстрат і підтримують мікробіологічні процеси. - Донний етап
Контролюються накопичені речовини та можливість їх вторинного виходу у воду. - Контроль
Вода досліджується до і після системи; окремо контролюються донні відкладення, рослини і сорбційний матеріал.
- Механічний етап
Це вже не просто фільтр.
Це керований біогеохімічний реактор, побудований на механізмах, які існують у природній екосистемі.
12. Де закінчується доведена наука і починається гіпотеза GREENODIN–AVELIFE
Для наукової репутації Інституту це необхідно сформулювати максимально чітко.
Таблиця 4. Рівні доказовості
| Твердження | Стан доказовості |
|---|---|
| Глауконітова порода «Адамівка II» сорбує низку пестицидів із модельних водних розчинів | Підтверджено власним експериментом |
| Глауконіт здатний сорбувати Cs, Pb, Cd, Zn, Cu та NH₄⁺ | Підтверджено міжнародними дослідженнями |
| Глауконіт може поступово вивільняти K у ґрунті | Підтверджено міжнародними польовими дослідами |
| Мінеральні поверхні взаємодіють з органічною речовиною та мікробіотою | Добре підтверджено фундаментальною наукою |
| GREENODIN як готовий продукт сорбує конкретний пестицид на X% | Потребує окремих дослідів |
| GREENODIN + AVELIFE прискорює деградацію конкретного пестициду | Потребує окремого факторного експерименту |
| GREENODIN–AVELIFE стабільно видаляє важкі метали з польового ґрунту | Не доведено; необхідне визначення механізму — іммобілізація чи вилучення |
| GREENODIN–AVELIFE очищає водойму в заданому масштабі | Гіпотеза, яку необхідно перевірити у пілотній системі |
Ця таблиця, можливо, є однією з найважливіших у статті.
Технологічну платформу не потрібно робити сильнішою за рахунок перебільшення.
Її потрібно зробити сильнішою за рахунок правильної програми доказів.
Для наукової репутації Інституту це необхідно сформулювати максимально чітко.
13. Які докази вже є для самої системи GREENODIN
Окремо існують агрономічні випробування комплексних продуктів GREENODIN.
Наприклад, у дослідженні 2023 року на гібриді кукурудзи ДКС 3623 середня врожайність контролю становила 9,57 т/га, а у варіанті із GREENODIN GRAY — близько 10,86 т/га. (Avelife)
Це важливий результат, але його необхідно правильно інтерпретувати.
Він демонструє агрономічну реакцію на готову комплексну композицію, а не доводить внесок окремого глауконіту, сорбцію пестициду чи ремедіацію.
Так само позитивний агрономічний ефект GREENODIN не можна автоматично використовувати як доказ очищення ґрунту.
Це різні рівні дослідження:
урожайність ≠ ремедіація;
сорбція ≠ деструкція;
іммобілізація ≠ вилучення;
зниження загальної концентрації ≠ відновлення екосистеми.
Саме тому наступні досліди повинні одночасно вимірювати хімічні, біологічні й агрономічні параметри.
14. Наступний науковий експеримент
Для перевірки всієї концепції GREENODIN–AVELIFE потрібен факторний експеримент.
Таблиця 5. Базова схема
| Варіант | Склад | Що він дозволяє встановити |
|---|---|---|
| К0 | Забруднений ґрунт без втручання | Природне самоочищення |
| К1 | Чистий кварцовий/інертний контроль | Вплив твердої фази |
| К2 | Природна глауконітова порода | Ефект природної сировини |
| К3 | Збагачений глауконіт | Вплив збагачення |
| К4 | GREENODIN без мікробного модуля | Ефект органо-мінеральної композиції |
| К5 | AVELIFE | Біологічний ефект окремо |
| К6 | GREENODIN + AVELIFE | Перевірка синергії |
| К7 | GREENODIN + AVELIFE + рослина | Повний ризосферний цикл |
Дослідження повинно проводитися у часі:
0 → 7 → 30 → 90 → 180 → 365 діб.
Для водної системи аналогічний експеримент можна реалізувати у колонах або модельних constructed wetlands із послідовним контролем води на вході та виході.
15. Що необхідно вимірювати
Замість одного показника «залишок забруднювача» потрібна матриця параметрів.
Для пестицидів
материнська речовина → метаболіти → розчинена фракція → десорбція → токсичність → рослина.
Для нафтопродуктів
TPH → аліфатичні та ароматичні фракції → PAH → BTEX → фітотоксичність → мікробна активність.
Для металів
total → water-soluble → exchangeable → bioavailable → рослина → вилуговування.
Для ґрунтової функції
pH → EC → CEC → органічний вуглець → доступний K/P/N → структура → вологість → мікробна біомаса → ферментативна активність.
Для водойми
COD/BOD → N → P → забруднювач → завислі речовини → донні відкладення → біота → токсикологія.
Так ми отримуємо не один результат, а траєкторію відновлення.
16. Нова одиниця оцінювання — не тонна сорбенту, а відновлена функція
Це, на нашу думку, може стати ключовим принципом майбутньої системи.
Традиційна ремедіація часто оцінюється через кількість внесеного препарату або видаленого забруднювача.
Але для природної екосистеми кінцеве питання інше:
чи почав ґрунт знову функціонувати як ґрунт?
Чи:
- повернулася нормальна рослинність;
- сформувалася коренева система;
- відновилася мікробіологічна активність;
- зменшилася міграція токсикантів;
- вода перестала переносити забруднення;
- відновилися цикли азоту, фосфору та вуглецю;
- територію можна безпечно використовувати?
Для водойми аналогічне питання звучить:
чи відновилася екосистема, а не лише змінився один лабораторний показник води?
17. Від лінійної до циркулярної моделі
Система GREENODIN–AVELIFE має ще один потенційно важливий вимір — циркулярний.
У класичній моделі:
сировина → продукт → використання → відхід.
В екосистемному підході:
місцева мінеральна сировина + органічні ресурси → функціональний матеріал → відновлення ґрунту/води → біомаса → повернення органічної речовини → новий цикл.
Це особливо перспективно там, де можливо використовувати локальні ресурси: глауконітові породи, біочар із рослинних залишків, підготовлені органічні матеріали, сапропель або інші безпечні вторинні ресурси.
Інститут AVELIFE уже розглядає поєднання відновлення водойм, роботи з донними матеріалами та подальшого відновлення прилеглих ґрунтів як єдину систему. (Avelife)
Це може поступово перетворити ремедіацію з витратної операції з «утилізації проблеми» на відновлення природного капіталу території.
18. Що в цій системі є справді новим
Окремо глауконіт не новий.
Окремо мікробна біоремедіація не нова.
Фіторемедіація, біочар і constructed wetlands також давно досліджуються.
Новизну потрібно шукати не в заяві:
«ми винайшли сорбцію», а в архітектурі інтеграції.
Технологічна задача GREENODIN–AVELIFE полягає у тому, щоб визначити:
- який мінерал потрібен;
- якої чистоти і гранулометрії;
- чи потрібна його активація;
- яка органічна матриця оптимальна;
- якої сили повинна бути сорбція;
- коли потрібно зберегти біодоступність;
- який мікробний консорціум необхідний;
- яка рослина завершує цикл;
- коли система вважається безпечною;
- які параметри необхідно контролювати роками.
Саме тоді набір відомих окремих процесів стає керованою технологічною системою.
Висновок
Фундаментальні дослідження глауконіту починалися з питань мінералогії, іонного обміну та сорбції.
Наші дослідження глауконітових порід показали їх здатність взаємодіяти з широким спектром пестицидів у модельних водних системах.
Роботи з глауконітами Поділля розширили цей напрям до радіонуклідів.
Міжнародна наука незалежно підтвердила значний сорбційний потенціал глауконіту щодо радіоцезію, важких металів та амонію. (ScienceDirect)
Польові агрономічні дослідження показали іншу сторону того самого мінералу — його здатність поступово змінюватися у ґрунті, вивільняти калій і проявляти післядію. (ScienceDirect)
Фундаментальна наука про мінерально-органічні інтерфейси додає наступний рівень: мінеральна поверхня — це не кінцева точка, а місце подальших хімічних і біологічних процесів. (Nature)
Саме тут виникає концепція GREENODIN–AVELIFE.
GREENODIN — формує фізико-хімічне та органо-мінеральне середовище.
AVELIFE — включає біологічні процеси.
Рослина або водна біосистема — формує живий функціональний рівень.
Лабораторний контроль — визначає, чи відбулося реальне відновлення.
У кінцевому рахунку наше завдання полягає не в тому, щоб додати у ґрунт більше речовин.
І не просто в тому, щоб вилучити одну небезпечну молекулу з води.
Мета значно ширша:
повернути системі «ґрунт — вода — мікробіота — рослина» здатність самостійно підтримувати свої основні природні функції.
Тоді глауконіт проходить довгий шлях — від природного зеленого мінералу і сорбенту до одного з фундаментальних компонентів керованої екосистемної регенерації.
А GREENODIN–AVELIFE із продуктів поступово переходить у категорію технологічної платформи, ефективність якої тепер необхідно послідовно доводити лабораторними, колонковими, вегетаційними, польовими та водними пілотами.
Використані та рекомендовані наукові джерела
Автор і упорядник публікації: Тимур ЛЄВДА
За погодженням і матеріалами досліджень Ю.Б. Козуба та сучасних наукових джерел
